Які сюрпризи готує для Росії генерал Макмастер

Стараннями Майкла Флінна, російських дипломатів, американської преси, і навіть "ренегатів" з Радикальної партії Ляшка, ситуація довкола дуже впливової, але не надто публічної посади радника з питань національної безпеки США перетворилась на якусь подобу мексиканського серіалу.

Втім, схоже, в адміністрації Дональда Трампа вирішили покласти цьому край. І після того, як відставний віце-адмірал Гарвард відмовився зайняти спорожніле крісло, а екс-очільник ЦРУ Девід Петреус не зійшовся з президентом в питаннях призначення своїх людей на деякі впливові пости в адміністрації, було прийняте рішення призначити на цю посаду генерал-лейтенанта армії США Герберта Реймонда Макмастера.

Офіцера-легеду, який пройшов шлях від молодшого командира до генерал-лейтенанта, по дорозі зумівши захистити PhD з історії США і потрапити в список Top-100 найвпливовіших людей сучасності з формулюванням "полководець-мислитель" і "архітектор армії майбутнього". Що не заважало при тому Макмастеру з дев'ятьма американськими танками в одному бою знищити і вивести з ладу більше семи десятків танків та БТР іракської Республіканської гвардії.

При тому Макмастер є одним з небагатьох американських високопосадовців, схильних вважати головним противником США, не Китай, терористів чи когось іще, а виключно Росію. При тому він не схильний недооцінювати російську армію. Зокрема, в 2016 році Макмастер писав, що конфлікт в Україні "показав, що росіяни мають потужну артилерію, непогані броньовані машини, і навчились використовувати дрони на тактичному рівні". При тому він стверджував, що американські військові планувальники надто вже зосередили зусилля на "перемозі у ракетних дуелях з великої відстані", натомість не знають що діяти у випадку, коли ворог "роззосереджується, маскується та перемішується з цивільним населенням".

При тому в самого Макмастера досвід протидії партизанській та гібридній війні є – і чималий. Зокрема, одна з найбільш успішних операцій в кар'єрі Макмастера – це "замирення" іракського Таль-Афару, де в процесі кількатижневої операції було знищено чи не найпотужніше іракське підпілля. Ключем до успіху. До речі, послужило те. Що на відміну від інших американських підрозділів, солдати Макмастера не сиділи на базі, виїжджаючи на патрулювання як на короткочасну місію. Вони були розквартировані у місті, серед цивільного населення, з яким спілкувались, якому допомагали – і гарантували захист від партизанів. В обмін на що ті потихеньку партизанів здавали. Саме розробці теоретичної бази для дій армії США в асиметричних і "гібридних" конфліктах присвячено чимало досліджень Макмастера. Який, вочевидь, органічно поділятиме проголошену очільником Пентагону Джеймсом Меттісом доктрину про "переговори з Росією з позиції сили".

Таким чином, високу посаду в американській виконавчій владі посіла людина, яка вважає Росію небезпечним противником – і має ідеї стосовно того, як йому протидіяти.

Єдине питання, яке виникає у всій цій доволі райдужній ситуації, стосується того, скільки часу зуміє провести в кріслі радника з питань нацбезпеки Герберт Макмастер. Оскільки філософ-генерал має славу людини, яка не вагаючись говорить те, що думає. Всім – включно з власним начальством. Що, до речі, стало причиною відносно повільного кар'єрного росту блискучого стратега і героя війни в Іраку. Власне, одна з ключових теоретичних праць Макмастера, "Порушення обов'язку", присвячена критиці американської стратегії у В'єтнамі. Де причиною невдачі, на думку Макмастера, послужило те, що американські військові від початку не склали плану успішної і швидкої перемоги, і не вимагали від президента змінити тактику і кількість військ, коли стало зрозуміло, що наявні сили не здатні досягнути поставлених цілей.

Втім, як би не склались подальші стосунки Дональда Трампа з Гербертом Макмастером, на даний момент посаду радника з питань нацбезпеки США посідає адекватний і талановитий військовий, який тверезо оцінює роль Росії в сучасному світі.